Однієї ночі в містечку Мартінвіль, просто посеред вулиці, з’являється саморобна бібліотечка, яку охороняє великий рудий кіт. Одинадцятирічний Еван бере з полички дві пошарпані книжки, навіть не підозрюючи, що його життя ось-ось зміниться. Разом зі своїм найкращим другом Еван швидко виявляє зв’язок між однією зі старих книг і давньою подією, про яку ніхто з дорослих не хоче розмовляти. Тож двоє хлопців починають власне розслідування — і знаходять відповіді, які назавжди змінять не лише їхнє майбутнє, а й майбутнє всього міста.

«Втрачена бібліотека» — зворушлива й таємнича історія про відданість, вибір, пошук правди та силу хорошої книжки, яка може творити справжні дива.

Ми щодня маємо з ними справу. Так-так, це звичайні речі, які вже так давно увійшли в наш побут, що без них неможливо уявити життя: взуття, парасоля, зубна щітка, шкарпетки, іграшка.

А чи замислювалися ви колись про їхню історію? Хто їх придумав? Як вони з’явилися та змінювалися?

З цієї ілюстрованої енциклопедії діти довідаються про повсякденні предмети те, що знають не всі дорослі, а історія кожної речі вас здивує!

Що може встигнути дев’ятнадцятирічна дівчина протягом місяця роботи в університетській бібліотеці Лондону наприкінці XIX століття?

Анімант Крамб спромоглася знайти найкращу подругу, налагодити стосунки з матусею, допомогти брату та його дівчині бути разом, зробитися відкритішою й чутливішою людиною… А головне — знайти кохання!

А ви вірите в магію?

Лотті та її друзі — так! Одного дня дівчатка зустрічають Зоряних Звірят — і перед ними розгортається цілий світ чарівних пригод.

Зоряні Друзі стривожені: хтось таємничий, користаючись чорною магією, готує чергове лиходійство. Ще й подруги ніяк не порозуміються! Чи вдасться Зоряним Звірятам переконати дівчаток знов об’єднатися?

Книжка для сина, написана на війні

Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка — розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч — у самому серці.

Тут немає батальних сцен чи описів боїв. Валерій Пузік намагається продемонструвати, що навіть у час найжорстокіших війн у центрі всього — людина. Він веде читача уламками спогадів, рефлексіями сьогодення і мріями про майбутнє, створюючи власну фронтову реальність.

Ця книжка — це тут і зараз, у якому перебувають тисячі солдатів на війні. Це живий нерв, який не дозволяє залишатися байдужим до всього, що тебе оточує. Це вузька стежка над прірвою, яку потрібно пройти, щоб врешті побачити світло — своїх дітей, своїх рідних і свою мирну країну.

Невеличке місто, де кожен закапелок мов рідний дім, де ти свій серед своїх… Що тут із тобою може статися? Та не кожна усмішка щира, не всяка доброта справжня, не всі слова правдиві…

П’ятеро підлітків — різного віку, різного виховання, з різних соціальних шарів — потрапляють у полон до викрадачів. На грані життя і смерті з очей спадає полуда упереджень і ти починаєш розуміти, хто чого вартий насправді. Щоб врятувати свої життя, бранці мають довіритися одне одному й діяти разом, як команда. І спільна небезпека об’єднує їх так швидко, як не змогли б спорідненість чи сусідство…

Попри всі труднощі, випробування, війни, еміграцію й заборони, українці залишилися вірними своїй справі та батьківщині. Вони творили, відкривали, досліджували, боролися, лікували, навчали, захищали, мріяли. роблять це донині.

У цій книзі немає другорядних постатей. Кожен герой — окрема історія сили, таланту й наполегливої праці.

Ми свідомо розширили географію: розповіли про тих, хто народився в певному регіоні, хто приїхав і залишив там слід, а також про тих, хто покинув рідну землю, але назавжди зберіг її в серці. Серед героїв є не лише уродженці України, а й ті, хто зʼявився на світ за її межами, та серцем і справами належить до українського народу.

І, звісно, ми не забули про наших чотирилапих героїв — тих, хто розміновує території, стає обличчям екоініціатив, зачаровує незворушним поглядом і… сміливо кусає рашистів за пальці.

«Книга-мандрівка. Українці» — це наша подяка всім, хто творив…

Книга «Бузиновий цар» поетичної легенди Ліни Костенко складається з надзвичайно образних і казкових поезій для малечі. Відчуйте невимовну красу природи і слова, а дитяча фантазія не знатиме меж…

Ілюстрації відомої української художниці Вікторії Ковальчук (1954–2021) — у витонченому стилі якої поєднуються щедрі народні мотиви з унікальною художньою технікою.

Одного разу Яна сідає у потяг «Рахів — Київ» і знайомиться з дідусем. І, попри зупинки у маленьких селищах, гамір нових пасажирів плацкарту й фізичну втому, дівчина все уважніше слухає Василя Васильовича. Його історія, неначе намистини, нанизується на нитку спогадів її власного життя.
Чи зустрінуться вони знову? Чому гірські маршрути, пейзажі й нічний ліс — незамінні ліки проти власних травм? Напевно, ці відчуття знайомі кожному — такі особисті й невимовлені… Але що станеться, якщо про них заговорити вголос?
Десь серед темного лісу на останніх відсотках заряду телефону, що слугує ліхтариком, дівчина йде вперед, попри виснаження й біль у ногах, цитуючи Ліну Костенко: «Цей ліс живий, у нього добрі очі». Бо вона вірить у світло і не втомлюється шукати його серед людей.

Сови Угу-Угу і Тану-Тану вирушають у подорож, шукаючи новий дім. Та, коли їм стрічається на шляху князь Данило, вирішують пристати до його свити, щоб разом із ним захищати домівки його людей. Птахи стають вірними супутницями князя і не покидають його ні на мить: разом із ним пускаються в довгу дорогу до монгольського хана, що прагне загарбати пів світу, спостерігають, як Данило довго зводить міцні укріплення довкола своїх міст, а тоді враз їх руйнує, літають із князем до Холма, Галича і Львова…

Та чи вдасться совам в усіх тих мандрах віднайти те, що вони втратили? Який він – справжній дім? Де його шукати? І як захистити тих, що знайшли домівку у твоєму серці?

Це був незвичний дитячий табір. Ніч у ньому пахла літніми зорями й закоханістю, а їдальня — громадським харчуванням радянських часів. Тут були діти, від яких відвернувся загал, і дорослі, які бояться правди. А також — голос історії, що нашіптував, линув повз рівні ряди монументів «совка» обабіч алеї. Саме в такий табір приїздить на практику студентка історичного факультету Вік. Тут дівчині випадає протистояти не лише архаїзмам старої системи, а й упередженому ставленню до дітей із сиротинця. Але чи не заблукає і сама Вік у пошуках внутрішньої правди?

Книгу Тетяни Рубан «Заграва північна» номіновано на премію «Всеукраїнський рейтинг “Книжка року 2025”» в номінації «Дитяче свято».

Щороку Університет Санта-Клари на одні вихідні гостинно відчиняє двері для батьків першокурсників. П’ятничний вечір мав стати теплим родинним святом. Та п’ятеро студентів коледжу при університеті не з’явилися на урочистій вечері. Спершу це могло здатися звичайною юнацькою забудькуватістю чи наслідком гучної вечірки — якби не тривожна новина: іншу студентку, яка зникла кілька днів тому, знайшли мертвою. Розслідування очолює агентка ФБР Сара Келлер. Вона підозрює: кожен із батьків зниклих студентів приховує тяжкий гріх. І, можливо, хтось вирішив, що настав час їхнім дітям заплатити за таємниці батьків.