Володимир (Зеєв) Євгенович Жаботинський народився 17 жовтня (5 жовтня за ст. ст.) 1880 року в Одесі, перші роки життя минули на вул. Базарній, 33.
Навчався в російській гімназії (разом зі своїм другом Корнієм Чуковським), і, будучи далеким від єврейських національних проблем, на перших порах виступав як російський письменник. Завдяки неабиякому літературному обдаруванню (переклад “Ворона” Е. По, зроблений ним у 17 років, був свого часу визнаний кращим російським перекладом цього вірша), вже у віці 18 років Жаботинський стає іноземним кореспондентом − спершу в Берні, а потім у Римі − газет “Одесский листок” і “Одесские новости”, що допомогло йому глибше познайомитися з європейською культурою й актуальними соціальними проблемами тогочасної Європи. Повернувшись 1901 року до Одеси, Жаботинський стає членом редакції та провідним фейлетоністом газети “Одесские новости” (друкувався під псевдонімом Альталена − італійською мовою “гойдалки”). Написані Жаботинським у цей період драми були поставлені Одеським міським театром, а поема “Бідна Шарлотта” (про вбивцю Марата Шарлотту Корде) отримала високу оцінку критиків.
Активний учасник Літературно-артистичного товариства, цього острову вільної думки, що займав тоді весь маєток нинішнього Літературного музею.
Він встиг посидіти в одеській в'язниці 1902 року за підозрою в зберіганні “забороненої” літератури і 1904-го після виступу на мітингу.
1911 року Жаботинський заснував в Одесі видавництво “Тургеман” (“Перекладач”), до завдання якого входило видання найкращих творів світової літератури в перекладі на іврит. У 1910-1913 рр. Володимир Жаботинський очолив боротьбу за введення івриту як мови викладання в єврейських школах. План Жаботинського не був підтриманий Спілкою сіоністів Росії, але був прийнятий організацією “Тарбут” і з успіхом втілювався нею в життя в період між двома світовими війнами в країнах Східної Європи.
Володимир Жаботинський − найяскравіша фігура у єврейському національному відродженні. Літератор, автор романів “П'ятеро”, “Слово о полку”, “Самсон Назарей”, публіцист, фейлетоніст, поет, драматург, перекладач, непересічний оратор і поліглот; один із лідерів сіоністського руху, безкомпромісний полеміст, ідеолог та засновник ревізіоністської течії в сіонізмі; творець, разом з Йосипом Трумпельдором, Єврейського легіону, в якому сам служив спочатку рядовим; творець в Єрусалимі перших єврейських загонів самооборони і глава Хагани в підмандатній Палестині, творець молодіжної сіоністської організації “Бейтар”...
Володимир Жаботинський помер 4 серпня 1940 року в Нью-Йорку, куди поїхав із лекціями − закликами збільшити набір в армії союзників євреїв для боротьби з нацизмом. У своєму заповіті він розпорядився перенести свої останки в незалежну Єврейську державу лише за постановою її уряду. У тому, що таку буде створено через кілька років, у Володимира Євгенійовича не було сумніву.
2 вересня 2015 року, в рамках святкування Дня міста, на Алеї Зірок Одеси було відкрито нову зірку − на честь Володимира Євгеновича Жаботинського.
Видання Володимира Євгеновича
Жаботинский В. Е. Пятеро : роман, рассказы / Владимир Евгеньевич Жаботинский. – Москва: Издательство Независимая Газета, 2002. – 448 с.
Жаботинский В. Е Пятеро. Самсон Назорей : романы / Владимир Евгеньевич Жаботинский . – Одесса: Оптимум, 2010. – 435 с.: ил.
Жаботинский (Зеев) В. Е. Самсон Назорей : роман / Владимир Евгеньевич Жаботинский. – Одесса: Оптимум, 2001. – 324 с.: ил.
Жаботинский В. Е. Слово о полку : повесть / Владимир Евгеньевич Жаботинский. – Одесса: Оптимум, 2002. – 222 с.: ил.
