Топові Новинки

«Торе­а­дори з Васюківки» — перший український дитячий бестселер. Важко знайти в нашій літе­ра­турі щось веселіше й читабельніше, ніж ця неперевершена книжка Всеволода Нестайка.
«Торе­адори з Васюківки» внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для ді­тей.
2004 року Всеволод Нестайко опра­цював нову редакцію «Тореадорів з Васюківки» з новими епізодами. І ось настав час подарун­ко­вого видання: з надзвичайно щедрими, влучними і навдивовижу атмосферними ілюстраціями Ростислава Попського ця улюблена книжка кількох українських поколінь отримала абсо­лютно свіже прочитання…

Яка головна спеція твого життя? Чим і як ти присмачуєш страву свою на щодень? Яка тобі сіль пасує? А який ти перчик? А ягідка? А гриб ти як готуєш? А тісто?! Не вмієш тісто?! То ось же! Ось прочитай, Серце, як тобі бути, як тобі жити, слухати Ластівок, ловити моменти, вибирати спеції, давати лад у кухні, готувати, шанувати, частувати і… смакувати щастя. Смакувати щастя, попри все.

У цій книзі — кулінарні секрети й таємниці досвіду Андрія Гудими — Майстра, Воїна Світла, який прагнув ділитися зі світом знаннями і любов’ю до всього. Автор не встиг побачити власну книгу, віддавши за свою країну життя. Життя, яке надзвичайно любив.

«Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією із тут описаних». Усе минуще, а Любов — ніколи не перестає і не минає. І наповнює життя справжнім смаком.

Інтерактивна книга Аліса в Країні Див, иллюстрирована Євгенією Гапчинською, з доповненою реальністю. Картинки оживают ьза допомогою безкоштовного додатку Wonderland — AR. Яскраві, виразні смішні малюнки розкажуть про неймовірні пригоди Аліса в Країні Див. Зустрічайте чудових героїв — Білого Кролика, Чеширського Кота, Синю Гусеницю і інших!

• Книга в твердій палітурці, на крейдованому папері
• Яскраві зображення оживають за допомогою мобільного додатку

Меланж, або прянощі, — найцінніша і найрідкісніша речовина у всесвіті, яка може все: від подовження життя до сприяння міжзоряним подорожам. І знайти її можна лише на одній планеті — непривітному пустельному Арракісі. Той, хто володарює на Арракісі, контролює прянощі. А хто контролює прянощі — керує всесвітом. Коли Імператор позбавляє клан Харконненів звання правлячого і віддає цей титул Атрідам, Харконнени вбивають герцога Лето Атріда. Його син Пол і наложниця Джессіка тікають у пустелю. Щоб помститися за батька і відвоювати планету в Харконненів, Пол має здобути довіру фрименів — корінних мешканців Арракіса — і повести крихітну армію проти незліченних сил супротивника.

Яскравий і дещо мелодраматичний сюжет роману виявляється вдалою ширмою, за якою поміщено міркування про актуальні суспільно-психологічні проблеми, одна з яких — насильство в сім’ї.
Головна героїня Лілі, прототипом якої частково постає сама авторка, втрачає тата й знову поринає в спогади про непросте дитинство. Будинок її батьків, шанованих і пристойних громадян, ніколи не був затишним сімейним гніздечком, адже Лілі з мамою жили в постійному напруженні через агресивний характер тата. Нарешті дівчина готова ступити на власний шлях і збудувати свою родину. Однак їй не вдасться знайти спокій,поки вона не здолає всіх тіней минулого й не наважиться розірвати зачароване коло, сплетене з правди, страху, прощення, нерішучості й любові.

Коли Атлас обійняв Лілі під час випадкової зустрічі, вона раптом неначе повернулася до життя. Вони відчули, що хочуть бути разом. Але як на ці стосунки відреагує Райлі, який вважає Атласа винним у їхньому з Лілі розлучені? Жінка опиняється поміж двох чоловіків, одного з яких не може втратити, бо він батько їхньої доньки, а другому давно належить її серце. Та коли Атлас запрошує Лілі на побачення, вона погоджується, адже вважає, що заслуговує на щастя.

Життя не може складатися лише з роботи, судових позовів та функціонування в режимі зомбі. Але хай би якою рішучою вона була, їй доведеться захищати- не лише себе, а й Еммі. Лілі треба перервати цикл домашнього насильства. Не вона понівечила Райлі, однак вона має залишитися цілісною заради дитини. Заради себе.

Жінки круті, і це науково доведений факт.
Ця книжка зачаровує ще до того, як ви почнете читати, завдяки чудовим вигадливим ілюстраціям. І вже коли починаєш читати – не можеш відірватися. Ці жінки кидали виклик стереотипам, ставали першопроходицями в нових ланках науки, не боялися ризикувати, і кінець-кінцем змінювали світ.
Физикині, астронавтки, математикині. Вулканологиня та ентомологиня. Винахідниці на лауреатки Нобелівської премії. Ця книжка надихає. Не можу дочекатися, коли подарую її свої онуці. Мері Роач (Mary Roach), авторка науково популярних книжок. Доповнені фантастичними малюнками історії науковиць у книзі Рейчел Ігнотофськи розкривають правду про складнощі, що спіткають жінок традиційно чоловічому науковому середовищі, і показують, як багато зусиль жінки доклали, щоб зробити світ – в тому числі науковий світ – місцем рівних прав та можливості.
Кожна запальна історія на цих барвистих сторінках закликає читачів і читачок скористатися зі своєї освіті та зробити свої власні наукові відкриття.

Маленьке мишеня Сильвестр було зовсім самотнє, адже ніхто не хотів мати за друга сіру мишу. Одного дня, почувши, як хлопчик грає на скрипці, Сильвестр змайстрував собі з маленького ключика скрипку і… це змінило його життя.

Чудову історію про дружбу мишеняти і хлопчика написала й намалювала талановита 19-річна художниця з Мелітополя Дана Кавелі, студентка видавничо-поліграфічного факультету КПІ.

До речі, після знайомства з цією книжкою багато хто з вас перестане боятися мишей.

Неймовірні казки Ред’ярда Кіплінґа у перекладі Володимира Чернишенка з ілюстраціями Володимира Штанка припадуть до душі кожному малюкові!

Це не проста книжка, а книжка-перевертачка, тобто, казки у ній не йдуть одна за одною, а книгу потрібно… перевернути з ніг на голову, як і всі свої упередження щодо Кіплінґа!

Чи знали ви, що з початку часів кит, як найбільша у світі тварина, поїдав усе-усе, що лише бачив? Їв він сигана і катрана, їв омара і кальмара, їв ската і його брата, їв осетрину і камбалину, їв білугу і севрюгу, а ще мокрель і форель, ба навіть сильно-пресильно вертлявого вугра. Всю рибу, яку тільки міг знайти кит, він їв на повен рот – отак-от! – доки у всьому морі зостався тільки один малесенький рибун…

Саме отой рибун-балакун і намовив кита з’їсти… людину! Ще й вказав координати плотика посеред моря, на якому сидів моряк у самих тільки брунатних штанцях із підтяжками….

Але не хвилюйтеся, любі мої, моряк дав собі раду і навіки відучив кита роззявляти рота на щось більше за планктон. Як це йому вдалося – читайте у казці!

А тепер – про верблюда. Так от, з початку часів у нього була рівнесенька-гарнесенька спинка, і ні про який горб навіть не йшлося. То ж за які такі гріхи і хто саме нагородив його такою «прикрасою»?

Розповідаю! Насамперед ви маєте знати, що верблюд той був страшенно лінивий і пихатий, і коли хтось лише намагався до нього заговорити, завжди говорив «Пхе!»

А кому ж це сподобається? Таке ставлення (і лінощі!!!) обурили найперших тварин, які кликали верблюда допомогти їм на початку створення світу: і коня, і вола, і пса, і врешті й Джина – господаря Пустищ…

Саме тут усе й почалося… Неймовірна казка про те, як шкідливо для здоров’я «пхекати» і лінуватися від Ред’ярда Кіплінґа не залишить байдужим нікого!