Чи можна побачити світ кінчиками пальців, почути його серцем і відчути, покладаючись на довіру? Саме це з’ясовували юні учасники ігрової станції «Дотик – мої очі», яка відбулася у бібліотеці-філії №3 до Міжнародного дня незрячих людей.
Цього дня діти спробували пізнавати навколишній світ без допомоги зору, відкриваючи для себе нові можливості дотику, слуху та взаємодії. У грі «Довірся мені» вчилися працювати в команді, чути одне одного та покладатися на партнера. Під час «Абетки супергероїв» розгадували таємні послання й знайомилися з тим, як незрячі люди читають і пишуть за допомогою шрифту Брайля. А впізнавання предметів на дотик стало справжнім випробуванням для маленьких дослідників: без підказок очей, лише за допомогою рук, вони намагалися визначити, що приховано від погляду.
Не менш важливою стала щира розмова про емпатію, підтримку та взаємоповагу. Діти міркували, як правильно допомагати людям із порушеннями зору, чому важливо поважати їхню самостійність і як кожен із нас може зробити навколишній світ добрішим та доступнішим.
Зустріч подарувала не лише нові знання й незвичайний досвід, а й допомогла краще зрозуміти почуття інших людей. Адже безбар’єрність починається з простих речей: уважності, доброзичливості та готовності почути того, хто поруч.
